Юлія Рó‎знен - Адажіо мертвого міста

у небі янгол сумно заспівав
затисло серце болісно від туги
я сам собі вигадую листа
та всі рядки виходять недолугі

заховані під товщею води
в придонній млі серед густого мулу
веселощі сховались від біди
та сьогодення перейшло в минуле

бліда як смерть  поранена весна
кубло зміїне спорожнілих вулиць
гигоче смерть із кожного вікна
з нізвідкі зараз... линуть роєм  кулі
з нізвідкі зараз роєм линуть кулі

а на балконі кинуту фату
тріпає жорстко озвірілий вітер
фатою семафорить що війна
і світ тепер усюди чорно-білий

остання крапля різко та піддих
адажіо в руїнах як химера
єдиний ти залишився в живих
рви струнами, скрипалю, атмосферу

у небі янгол молитвИ співа
стискає серце болісно від туги
однак дивись вже крізь асфальт трава
до неба тягне пелюсткові руки
до неба тягне знову свої руки