Артем Лоік - Парадайз

Як не важко, то передай:
тут далеко не paradise,
не вдягай голу правду рядками метафор,
а людям її на папері дай…

Як не важко, то набери...
Залишаю свої тобі номери...
Як немає історій для рідної Трої,
тоді ти мою, брате, на, бери.

Цих історій напевно мішок
за плечима та все одно розрива…
Я всадив в нього цілий рожок
і далеко, мій брат, не морозива…

А в очах відбивалося пекло,
лиш червоні на чорному кольори…
Не умію сказати, до тебе далеко,
я жив коло куль, а ти коло рим…

Ти прости, але я по простому…
Тут слово твоє, моє слово там!
Як його обшукали потому,
у нього набиті кишені золота…

«Він прийшов рятувати братів»,
Так я зробив лише кулею з нього труп...
Та я хотів взяти гріх,
щоб убити його іще разу і в аду!

Слухай, Тьома, — не тліти
я прийшов, — а згоріть! Не суди мене тільки!
Знайди краще не панчі, а рими,
які допоможуть сильніше за ліки!

Слухай, Лоїк, — німіти,
нас хотіли навчити холопи від вови,
та хоч кров'ю умийте:
наша мова солов'їна, їхня мова Соловйова!

Як не важко, то передай:
тут далеко не paradise,
не вдягай голу правду рядками метафор,
а людям її на папері дай…

Як не важко, то набери...
Залишаю свої тобі номери...
Як немає історій для рідної Трої,
тоді ти мою, брате, на, бери.

Я крім тебе нікого не слухаю,
та ти мене не дістанеш із лютого...
Слухай, Тьома, я зараз не вдома,
дзвоню серед ночі, — може і злю того…

Я в лікарні, курю лежу…
Слухай, Лоїк, давай там за нас топи!
Ти співав, пам'ятаю, про ту межу…
Заступити за неї — я заступив…

Тільки гад той мене все-таки дістав…
Я не рухаюсь, поки що, лікарі
розказали, — це шок і нема підстав
хвилюватися… Єрунда, старік…

Спинний мозок заділи кулями…
Хай лежу тут та вірю там:
як ми тільки з тобою докуримо,
я піду до людей по твоїм рядкам…

Як не важко, то передай:
тут далеко не paradise,
не вдягай голу правду рядками метафор,
а людям її на папері дай…

Як не важко, то набери...
Залишаю свої тобі номери...
Як немає історій для рідної Трої,
тоді ти мою, брате, на, бери.