NICHKA - Стяг

Стяг мій майорить де
Синьо-жовтими степами 
Там в душі горить те
Що не вимовить словами 
Там бурхливі ріки 
Зашивають рани 
І я бачу не уві сні
Очі тата й мами

Гори мої, море моє
Я без вас як сирота 
Любі мої, люди мої 
Все без вас лиш самота 
Та й на чужих на просторах
Не зверне мене з доріг 
Бо я в крові маю волю 
В серці маю оберіг 
Гори мої, море моє
Я над вами наче птах 
Там де ви лише свобода
І світанок на вустах 
Тут на рідних на просторах 
Стуса й Симоненка рід
Від них в крові маєм волю
В серці маєм оберіг 

Стяг мій майорить де
Синьо-жовтими степами 
Там в душі горить те
Що не вимовить словами 
Там бурхливі ріки 
Зашивають рани 
І я бачу не уві сні
Очі тата й мами

Сильна моя, рідна моя 
Від Говерли й до Дніпра 
Ми тепер живем за трьох
І збира по клаптиках
Дім наш, віру і надію 
Й не обірветься струна 
Як не було б важко, бийся 
Й пам’ятай, лиш ти одна 
Нескорена у бою
Нескорена у пітьмі 
Нескорена від болю
Нескорена в боротьбі 
Нескорена у думках  
Від світанку й до зорі 
Нескорена у піснях 
Нескорена у мені 

Стяг мій майорить де
Синьо-жовтими степами 
Там в душі горить те
Що не вимовить словами 
Там бурхливі ріки 
Зашивають рани 
І я бачу не уві сні
Очі тата й мами