ACAФATOV - НЕБО

Занадто відверто,
То зовсім не просто.
Не знаю, що тепер говорити.
Дякую каві, ранковому хмелю
За тихий безлюдний острів.

А серце у грудях,
Я знаю, не камінь.
Як пташка в неволі б‘ється.
Ти вперше любила,
Я востаннє.
Не плачем і не сміємся.

Тікай, не тікай,
Та чи можна від себе?
Життя було до,
Та чи буде без тебе?
Ми маєм на двох
Одне синє небо.
Ми тиха прониклива пісня.
Чого ж іще треба?

Півкроку,
Півпогляду,
Дотики,
Подихи.
Яка ж ти на смак?
Хто ж тебе вигадав?
Не маю тепер я сумнівів жодних,
Щодо щирості твоїх вигинів.
Гуляла надія на всі боки світу.
Ми біле комусь, може й чорне.
Немає в тім радості,
Немає в тім гніту.
Давай може ще поговорим…