Артем Лоік - Звикаємо?

А ми тут помаленьку звикаємо,
збір на карту? А ми позіхаємо…
Нехай орків, бухі, в позі хаємо,
якось так, а як ви там, гуркоче?

А ми тут помаленьку здихаємо!
Перший сніг у землі зустрічаємо!
І чекаємо карту, чекаємо
вас, та я бачу ніхто з вас не хоче!

Нє, ну ми тут бамбук і не куримо!
Як-не-як помаленьку міркуємо.
Не усім же стріляти у куряві,
ми на фронті культурному днями!

Бачу, всі швидко стали культурними,
тільки тут, у окопах, всі дурні ми.
Пісні пишуть, та їдем в їх тур не ми,
а снаряди, підписані нами!

Брате, чуєш чого ти завівся тут?
Я б хоч зараз, та треба на іспити!
Поступив в цьому році, у тридцять три!
Знаєш, вчитись ніколи не пізно!

А у нас тут бої більше місяця,
у окопі проходимо іспити
на предмет чи людина ти в принципі.
От би хтось написав про це пісню!

Нє, ну чесно, потрібно корисними
бути, брате, бо чуєш немислимо 
у тилу просидіти під мисками!
Чув, сьогодні футбол, грає збірна!?

Нє, ну чесно оце б була пісня вам!
Ти правий, твоя думка не пліснява,
тільки ми тут, військові, не мислимо.
Що ти кажеш, відправив на збір нам?

Та ми тут помаленьку звикаємо,
збір на карту? А ми позіхаємо…
Нехай орків, бухі, в позі хаємо,
якось так, а як ви там, гуркоче?

А ми тут помаленьку здихаємо!
Перший сніг у землі зустрічаємо!
І чекаємо карту, чекаємо
вас, та я бачу ніхто з вас не хоче!

Брате, чуєш, а можеш уважити,
коли наступний раз будеш їбашити,
підписати снаряд їм по-нашому,
від братви передати привіт!

Брате, чуєш, а можеш уважити,
щоби я більше не міг тебе бачити?
Рік пройшов всього, та блядь неначе ми
різні люди із різних орбіт!

І ми всі помаленьку звикаємо,
збір на карту? А ми позіхаємо…
Нехай орків, бухі, в позі хаємо,
якось так, а як ви там, гуркоче?

А ми тут помаленьку здихаємо!
Перший сніг у землі зустрічаємо!
І чекаємо карту, чекаємо
вас, та я бачу ніхто з вас не хоче!