Артем Лоік - Талісман

По окопам і по лісам
завітали у реальний тир…
Та у мене зліва талісман —
це ти.

Люба, я не казав тобі, як там було те все,
навіщо тобі слухати про те болото все…
Я виконав, що ти просила: «не загинь!»,
твоя любов перехрестила штурмовий загін,

наш окремий зведений… Прошу тільки не оди,
а просто, по-людському, Лоік, напиши про «ОДІН»!
І про мою дружину, про її силу молитви,
коли ми влипли… Я думав це вже титри…

Але тепер удома, і за спиною пік цей,
тут одягають «Гучі», і не у моді піксель…
А ми грязюку місимо, поки знайшов ти лук,
та все-таки чистіші ми за багатьох в тилу!

І молитви дружин рятують, як дощі,
тому що щирі — до глибини душі!
А слова політиків пусті, надумані і вчені,
тому що щирі, до глибини кишені…

По окопам і по лісам
завітали у реальний тир…
Та у мене зліва талісман —
це ти.

Люба, я не казав тобі, як там було те все,
навіщо тобі слухати про те болото все…
Нас накривали, вибивали підари, а ми
у тому пеклі по окопам чули твій «Амінь»!

І від злої смерті — перепало в займи нам,
як у футболі сину, нам бракувало заміни…
А її все не було, та поки я не мертвий,
не віддам своєї рідної землі і метра!

І я бився до кінця, кохана, не сердься,
бо своє віддав тільки тобі разом із серцем!
А ти була зі мною у своїй молитві,
і коли руки опустились, ще були твої дві,

зведених до Бога ніжними долонями…
Не був я під Його законами, не жив з іконами…
А тепер вірю в Нього... Є причина…
Точніше в молитву, точніше в дружину…

По окопам і по лісам
завітали у реальний тир…
Та у мене зліва талісман —
це ти.