Марта Липчей - Зарево

Холодно так у моїм пустім храмі.
Та серед льоду з'являєшся ти.
Я – вже не я – в невагомому стані.
Хвилює одне: як цю мить вберегти?

Може, ти – сон? Тоді я не прокинусь.
Дивлюся на тебе й руйнується лід.
З твого полону... Не хочу, не вирвусь!
Навіки лишив у душі моїй слід.

Заревом,
Раптовим спалахом
Ти так чарівно зупиняєш час.
Всесвіт поміж нас.

Заревом
В грудях засяяло.
І так нестримно тане-тане лід!
Ось він – сонця схід!

Кличе минуле тебе безупинно.
Не піддавайся оманам слизьким.
Ось вона я – твоя вірна, єдина.
Не віддаляйся, будь поруч, близьким.

Заревом,
Раптовим спалахом
Ти так чарівно зупиняєш час.
Всесвіт поміж нас.

Заревом
В грудях засяяло.
І так нестримно тане-тане лід!
Ось він – сонця схід!

На роздоріжжі не стій, там примара,
Крок не в той бік просто знищить мене.
Силою гір і кипінням вулкана
Ти зцілюєш зранене серце моє!
Заревом,
Раптовим спалахом
Ти так чарівно зупиняєш час.
Всесвіт поміж нас.

Заревом
В грудях засяяло.
І так нестримно тане-тане лід!
Ось він – сонця схід!