Ірина Федишин - Марія

Коли на волю проситься сльоза,
Зника останній промінець надії,
Коли душа від болю сирота,
Ти притулись до серденька Марії.
Коли душа від болю сирота,
Ти притулись до серденька Марії.
Згадай, якого болю завдає
Пригнічена гріхом черства людина,
Стікають сльози з безсилених очей,
Бо через нас розп’яли її сина.
Стікають сльози з безсилених очей,
Бо я і ти розп’яли її сина.
Як прокрадеться сором, мучитиме страх,
Наважся хоч би поглядом зустрітись.
Ти не побачиш докору в очах,
Лиш мама може так тебе любити.
Ти не побачиш докору в очах,
Лиш мама може так тебе любити.
Відтоді як повстав гріх на любов
Людина прагне в світі панувати,
Якщо ти хочеш бути так, як Бог –
Навчися так любити і прощати.
Якщо ти хочеш бути так, як Бог –
Навчися так любити і прощати.
Навчися так любити і прощати..